«Голодомор: велика трагедія тридцятих».
«Ні труни, ні хрестів і ні тризни!
Прямо в яму, на віки-віків!
Чорна сповідь моєї Вітчизни
І її затамований гнів»
Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Головне у діяльності закладів культури Новоолександрівської громади по відзначенню чергової річниці Дня пам’яті жертв Голодоморів – донести правду сучасникам про цю трагедію. Тому до цієї дати працівники комунальної установи організували і провели цикл заходів «Голодомор: велика трагедія тридцятих».
Так, з 20 листопада в читальній залі Центоу інформації і читання (бібліотеці) був організований літературний фактаж «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни», його метою є висвітлення теми Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, усвідомлення його трагізму у долі рідного народу, формування громадянської відповідальності за майбутнє Вітчизни, сприяння зростанню патріотичних почуттів на засадах особистого розуміння історії.
У Юльївському Центрі культури і дозвілля представлено виставку-реквієм «Скорботна свічка пам’яті святої», яка містять інформацію про події 1932-1933 рр. на території України загалом і на Запоріжжі зокрема, коли під час масового, ретельно спланованого радянським тоталітарним режимом голоду загинули мільйони мешканців сіл і міст.
Історичну годину «Пам'яті незгасна свіча», яка пройшла у Веселянському Центрі культури і дозвілля були запрошенімешканці села яких. ознайомили із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї, згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Спонукали присутніх замислитись над питанням «Крихта хліба – багато це чи мало?». Учасникам заходу було запропоновано переглянути медіа-вернісаж «Голод 33-го», на якому були представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії та документальний фільм «Голодомор. Великий злам» із серії «Невідома Україна».
Голодомор
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимили до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.
-Греби, нічого людям не лишай!..
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!
Д. Білоус
