Що таке "безбар’єрність" ?
Безбар’єрність — це підхід, який передбачає усунення фізичних, цифрових, інформаційних, соціальних та інших перешкод, що заважають людям брати повноцінну участь у житті суспільства. Вона стосується кожного, незалежно від віку, стану здоров’я, статі, місця проживання чи соціального статусу.
В Україні безбар’єрність визначена як пріоритет державної політики. У 2021 році за ініціативи Першої леді Олени Зеленської була затверджена Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору, що стала основою для формування інклюзивного середовища у громадах, закладах, інфраструктурі та сервісах.
Основні напрямки безбар’єрності:
Фізична — забезпечення доступності об’єктів будівництва, транспорту, громадського простору для всіх груп населення.
Інформаційна — надання інформації у доступних форматах (шрифт Брайля, субтитри, жестова мова тощо).
Цифрова — рівний доступ до інтернету, електронних сервісів і цифрових послуг.
Освітня — створення рівних умов для здобуття освіти, перепідготовки та навчання протягом життя.
Економічна — доступ до ринку праці, підприємництва, професійної підтримки.
Суспільна та громадянська — участь у прийнятті рішень, культурному та політичному житті без обмежень.
Чому це важливо?
Безбар’єрне середовище — це простір, у якому кожен має можливість вільно пересуватись, навчатись, працювати, отримувати послуги та брати участь у житті громади. Створення таких умов — це не лише вимога часу, а й показник зрілості суспільства.
Детальніше — у "Довіднику безбар'єрності" — відкритому онлайн-ресурсі з коректної термінології та прикладами інклюзивного підходу.
